ПЕЛЮ́ШКА1, и, ж. Невеличке простиральце, в яке загортають немовлят. Молодая Оленочка синочка родила, Повила його, повила та у білії пелюшки (Чуб., V, 1874, 890); А щось не по його — знову пхенькав [Матвійко] і всім тілом вив’юнювався із бабиних пут, якими було його закручено поверх пелюшок — бабиною крайкою (Тют., Вир, 1964, 525).
◊ З пелюшо́к — з раннього дитинства. [Кнур:] Чого ж ти хотіла? Щоб те щастя змалечку за нею ходило, з пелюшок її стерегло. Вона тілько що на ноги знялася… світа ще не бачила (Мирний, V, 1955, 84); — Життя — писанка, та шкода, що в материнім череві не засновано доброї школи, щоб життя з пелюшок обома жменями брати (Ле, Міжгір’я, 1953, 294).
ПЕЛЮ́ШКА2, и, ж. (Ріsит аrvеnsе). Кормова трав’яниста рослина родини бобових, схожа на горох; кормовий горох. Кормовий люпин вирощують у суміші з вівсом, сераделою, пелюшкою, кукурудзою (Соц. твар., 3, 1956, 24); У рослин пелюшки.. квітки червоні, лілові та інших відтінків, а у гороху — білі (Колг. Укр., 6, 1962, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 115.