ПЕЛЮ́СТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пелю́стка. Цілими озерами поміж зелених трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок (Тют., Вир, 1964, 230); * У порівн. Чорна загара геть спала з її [Катриного] повного виду — білий він у неї та свіжий, мов пелюсточка з рожевої квітки (Мирний, IV, 1955, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.