ПЕЛЮСТКА́СТИЙ, а, е, розм. З великими пелюстками. Декотрі [чоловіки] просто сідають до краю клумби, спинами до високих розквітлих рож, що зараз так і світяться в призахіднім сонці своїми рожевими пелюсткастими чашками (Гончар, Тронка, 1963, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.