ПЕЛЕРИ́НА, и, ж.

1. Короткий плащ до пояса або накидка, звичайно коротка, часто з капюшоном, яка надягається поверх одягу, або капюшон, що надягається поверх плаща. Поліцейський в своїй пелерині сидів зігнувшись високо десь на стіні, а його кепі блищало на сонці (Коцюб., II, 1955, 402); Ні з ким не прощаючись, Микола накинув на себе гімназичну пелерину, з якою поки що не розставався, і швидко подався в бік Теребовлі (Гжицький, У світ.., 1960, 43).

2. Великий жіночий комір, завдовжки до плечей або до ліктя, який надягається поверх плаття. Дівчата були одягнені за першою вимогою моди. Катерина, як найстарша і перша на черзі, мала навіть пелерину із справжніх горностаїв (Вільде, Сестри.., 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.