ПЕ́ЙСИКИ, ів, мн. (одн. пе́йсик, а, ч.). Зменш.-пестл. до пе́йси. Схопив себе з жаху обома руками за пейсики і потім гнівно підняв обидві руки вгору Янкель Горелік (Довж., І, 1958, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 110.