Про УКРЛІТ.ORG

педант

ПЕДА́НТ, а, ч.

1. Людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальній стороні справи. Тільки безнадійний педант міг би протестувати проти цих новотворів (Рильський, III, 1956, 77); Брянського він вважав дуже здібним офіцером, але сухим і до деякої міри педантом (Гончар, III, 1959, 82); // Той, хто занадто суворий у виконанні дрібних, формальних вимог. Він такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Л. Укр., V, 1956, 351).

2. Учений, який нічого не хоче знати, крім своєї науки, формаліст у науці або людина з показовою вченістю, що любить повчати інших.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 108.

вгору