ПАШНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що пашня́ 1, 2. Не стяг війни розвіймо, а любові, Пашницею засіймо скрізь поля (Граб., І, 1959, 495); На широкому стенді розташувалися пучки пшениці, жита, ячменю, проса і всякої іншої пашниці (Добр., Тече річка.., 1961, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 104.

Пашниця, ці, ж. Хлѣбъ въ зернѣ и на стеблѣ. Роди, Боже, жито, пшеницю, усяку пашницю. Мет. 344. Ум. Пашни́чка. Дощик линувся — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ном. № 334.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 104.

пашни́ця (зменшено-пестливе — пашни́чка) поли́вня — хліб у зер­ні; зерно; також хліб у стеблі; злак. Роди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю (колядка); Дощик линувся — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 436.