ПА́ЧО́СИ, ів, мн.
1. текст. Рештки, відходи при чесанні, переробці вовни, льону, бавовни і т. ін. Біля сіней корабельна там линва лежала, з пачосів Звита папірусних (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 363); * У порівн. Потерть спалахнула, як сухі пачоси, й освітила всю оселю (Н.-Лев., III, 1956, 358).
2. Пасма волосся, звичайно скуйовдженого, поплутаного, нечесаного. З пачосами на голові; // перен. Довгі або переплутані гілки, стебла рослин. Круг неї [долини], мов височезний паркан, бовваніли кам’яні стіни, по яких п’ялися де-де пачоси зеленої ожини (Фр., VI, 1951, 23); Через рідкі срібні пачоси беріз залисніли.. зорі (Н.-Лев., III, 1956, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 104.