ПАЦЮ́К¹, а́, ч. Шкідливий ссавець родини мишоподібних, значно більший за мишу, перев. з сірою шерстю і довгим лускатим хвостом; щур. Щось луснуло, щось ворухнулося, щось десь заскребло. То миша скребеться чи пацюк? (Мирний, III, 1954, 161); Пацюки володіють інстинктом заздалегідь відчувати катастрофу (Руд., Вітер.., 1958, 97); З.. гризунів найбільш поширені нориці (звичайна та гуртова), миші (курганчикова, хатня) та сірий щур — пацюк (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 451); * У порівн. — Ну, куркульня й завила. Як пацюки, ошкірились (Стельмах, II, 1962, 412); // перен., зневажл. Про людину лякливої, підлої вдачі. — Нарада? — ..крикнув котрийсь з гурту солдатів.. — Так воювати можна! До переможного кінця! Тилові пацюки! (Головко, II, 1957, 531).

ПАЦЮ́К², а́, ч., розм. Те саме, що порося́. Вже переносили цілого пацюка, вже почали носити курей, полотно, кожух новий, ані разу не вбираний, але Юрішко був невмолимий (Хотк., II, 1966, 192); // перен., зневажл. Про товсту людину. — Значить, тиловий годований пацюк — фельдфебель Готт — робить те, що треба.., пане полковнику? — гнівно звертався в думці Вебер до свого начальства (Автом., Так народж. зорі, 1960, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 102.

Пацюк, ка, м.

1) а) Поросенокъ. б) Кастрированный свиной самецъ. Вх. Пч. II. 7.

2) Крыса. Стоїть борщ під лавою із разною приправою: із жуками, цвіркунами, з великими пацюками. Чуб. V. 1144. Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (т. е. такая толстая). ЗОЮР. І. 148.

3) Насѣк. Tenebrio molitor, мучной жукъ. Вх. Пч. I. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 103.