ПАХУ́ЧИЙ, а, е. Який має, видає сильний запах. Пахучі соснові стружки закрученими стьожками вискакували з-під гострого леза (Донч., Перемога.., 1949, 11); Дівчата палили торішнє бур’яниння, і пахучий димок слався степом (Тют., Вир, 1964, 12); // Який виділяє аромат; запашний. На Лаврінове лице похилились свіжі квітки маку та пахуча м’ята (Н.-Лев., II, 1956, 312); Волосся [у Катрі] від пахучої масті та щоденного вичісування вирівнялось та витонилось [витончилось] (Мирний, IV, 1955, 294); Наливалися в садах рясні плоди; цвіли пізно посіяні пахучі гречки (Кач., Вибр., 1953, 97); // Просякнутий свіжістю, приємними запахами і т. ін. Вітром пахучим весна серце хвилює моє… Щастя близька далина в зорях Комуни встає… (Сос., Близька далина, 1960, 7); Микола навстіж відчинив вікно. В кімнату щедро полилося холоднувате пахуче ранкове повітря (Ткач, Плем’я.., 1961, 149); // Напахчений духами або насичений взагалі чим-небудь запашним. Обцілувала [попадя ] червоне личко Маринки, витерла губи білим пахучим платочком і метеликом ускочила знову у гостинну [вітальню] (Мирний, III, 1954, 192); Біля вичепуреного та пахучого Юрася присів Михась у своїх стоптаних ходаках (Чорн., Визволення, 1949, 98); // Який приємним запахом викликає бажання їсти, пити (про наїдки, напої). Я.. хлюпав нею [водою] собі у лице. Після того було молоко. Білий пахучий напій пінивсь у склянці (Коцюб., II, 1955, 230); Стеха готувала на стіл. Ставила миски, краяла хліб, витягла з печі якісь пахучі наїдки (Коб., Лейтенанти, 1947, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 101.