ПА́ХМУРНИЙ, а, е, діал. Хмарний. Як тілько темна та пахмурна Із неба зслизла чорна ніч, .. Троянці всі заворушились (Котл., І, 1952, 124); * Образно. Пообертались пахмурні дерева Туди, де літо за горбами зникло (Вирган, В розп. літа, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 100.

Пахмурний, а, е. Пасмурный. Темна та пахмурна із неба зслизла чорна ніч. Котл. Ен. III. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 103.