ПАТРУ́ЛЬ, я́, ч. Невеликий рухомий озброєний загін (військового підрозділу, міліції і т. ін.) або військове судно, літак тощо для догляду за порядком, безпекою на якому-небудь об’єкті, в якомусь районі. Десь у віддалі дудніли мірні важкі кроки кінного патруля (Фр., VI, 1951, 163); // Невелика група людей, що несе якесь чергування за громадським дорученням. Не міліціонер підійшов до столу, де учинилася суперечка з рукоприкладством, а два молодих хлопці з червоними пов’язками на рукавах. — Ми комсомольський патруль! (Автом., Щастя.., 1959, 177); // Той або те, що входить до складу такого загону, такої групи. Я сміливо йшов вулицею. — Стій! — вирішив патруль на розі, — хто такий? (Ю. Янов., І, 1958, 86); На розі вулиць, що виходили на околиці, маячіли постаті патрулів (Десняк, Вибр., 1947, 209); // перен. Про те, що веде спостереження за яким-небудь об’єктом, в якомусь районі. Новий прилад "метеорний патруль" для автоматичної фотореєстрації метеорів розробили працівники астрономічної обсерваторії (Наука.., 2, 1959, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 98.