ПАТРО́ННИК, а, ч.

1. Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона (див. патро́н²1). Стара гільза застряла в патроннику і витягнути її не було сили (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 61).

2. Той, хто виготовляє патрони (див. патро́н² 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 98.