ПА́ТОКА, и, ж. Густа, тягуча солодка речовина — продукт неповного оцукрювання крохмалю. [Гужій:] Од Чумаренка забіжиш до Кошути: нехай забере в мене патоку та вигонить перваку! (Мам., Тв., 1962, 182); — Буряк як такий, — продовжує Скрипка, — приносить велику користь.. Він дає жом, гичку і патоку (Мокр., Сто.., 1961, 81); * Образно. Критик купався у патоці фраз (С. Ол., Вибр., 1959, 180); * У порівн. Багато битв за волю українського народу бачила Русь, і часто її води ставали густими і темними, як патока, від ворожої крові (Бурл., Напередодні, 1956, 336).
◊ Ухопи́ти ши́лом (на ши́ло) па́токи — зазнати поразки, невдачі, нічого не добитися, залишитися ні з чим. Оженився чорт та й добув собі таку жінку, як ся молодиця, що я розказував.. І місяця з нею не прожив, ухопив шилом патоки та й дав од неї драла не оглядаючись (Стор., І, 1957, 52); Люди бачили, як лютував управитель, і проводжали його злісно усміхненими обличчями. — І в Медведівці вхопив на шило патоки! (Стельмах, І, 1962, 560).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 95.