ПАТЕТИ́ЧНИЙ, а, е. Сповнений пафосу, зумовлений пристрастю, піднесеністю, хвилюванням. По цім патетичнім вступі пан прокурор раптом змінив тон (Фр., VI, 1951, 272); Корній Іванович любить патетичні вислови з несподіваними вставками та кінцівками (Вол., Місячне срібло, 1961, 206); Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову і руде волосся його розметалось і завихорилось від патетичних рухів (Довж., І, 1958, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 93.