ПАТЕ́ТИКА, и, ж. Елемент пристрасності, піднесеності у чому-небудь; патетичний тон. Павликові смішна була вся ця чутлива патетика юнаків, які ще чого доброго кинуться обнімати один одного (Кол., Терен.., 1959, 205); У п’єсі О. Корнійчука ["Платон Кречет"] лірика поєднується з патетикою, гумором (Іст. укр. літ., II, 1956, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 93.