ПАТАГО́НЦІ, ів, мн. (одн. патаго́нець, нця, ч.; патаго́нка, и, ж.). Спільна назва групи індійських племен Південної Америки, що населяли південну частину Аргентіни (пампу й Патагонію). До числа народів, які відрізняються своїм високим ростом, належать патагонці (Веч. Київ, 11.І 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 92.