ПА́СІЧНИКІВ, кова, кове. Прикм. до па́січник; належний пасічникові. Нараз впала їй в очі пасічникова псалтиря [псалтир], єдина книжка, що була в тій пустині (Фр., V, 1951, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 86.