ПА́СІЧНИК, а, ч. Той, хто розводить бджіл, працює на пасіці; бджоляр. Був він і шинкарем, і наймитом, і пасічником (Стор., І, 1957, 152); Колгоспний пасічник нас медом частував (Сос., Солов. далі, 1957,11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 86.

Пасічник, пасішник, ка, м.

1) Пчеловодъ.

2) Присматривающій за пчельникомъ. Борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 99.