ПАСТЕ́ЛЬ, і, ж.

1. М’який кольоровий олівець (без оправи), вигот. із спресованих стертих у порошок фарб з домішкою з’єднуючих або розбілюючих речовин (клею, крейди і т. ін.). Па столі розкидані.. пастель і розкритий альбом для малювання (Коп., Дуже добре, 1937, 135).

2. Техніка живопису, заснована на застосуванні таких олівців; відповідний жанр живопису, а також картина або малюнок, виконані такими олівцями. Тонкий ліричний струмінь, що пронизує усі пастелі, образна система, внутрішній карбований ритм, глибока задума споріднює їх з жанром ліричних поезій (Літ. Укр., 6.VIII 1965, 3); Техніка пастелі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 89.