ПА́СОМЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до па́смо. Жінка поправила сиве пасомце волосся, що вибилося в неї з-під пілотки (Перв., Атака.., 1946, 71); Вулиця.. спускалася вниз, мовби хотіла досягти Рейну, схованого десь неподалік за вузьким пасомцем гір (Загреб., Європа. Захід, 1961, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 89.