ПАСЛІ́Н, льо́ну, ч.

1. Дикоростуча трав’яниста або чагарникова рослина родини пасльонових. Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягідки (Коцюб., II, 1955, 265); Берег заріс кущами верболозу і пасльоном (Коп., Як вони.., 1948, 59).

2. Те саме, що пасльо́нові (див. пасльо́новий 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 87.

Паслін, пасльо́н, льо́ну, м.

1) Раст. а) Solanum nigrum L. Вх. Пч. І. 13. Маркев. 166. Забудь ласощі: паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном. № 5674. б) — жовтий. Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. І. 134.

2) Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 427.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 100.

паслі́н = пасльо́н = пасли́на — ди­коросла трав’яниста або чагарни­кова рослина родини пасльонових з чорними, рідше білими, жовту­ватими, червонуватими або зеле­нуватими кулястими повислими ягодами; використовується у на­родній медицині; деякі різновиди служили ласощами для невибагли­вої сільської дітвори. Забудь ласощі: паслін і цибулю, а за гірку твою пра­цю візьми під ніс дулю (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 434.