ПАСКВІЛЯ́НТ, а, ч. Літератор, у творах якого містяться нападки на кого-, що-небудь; автор пасквіля. В своїй звісній критиці Куліш зробив Котляревського мало що не пасквілянтом за його насміхи над козаками (Фр., XVI, 1955, 309); // Особа, яка поширює наклепницькі, ганебні вигадки про когось, щось. Вільне поводження з фактами, а часто і просто вміння обходитися без фактів, підмінюючи їх всілякими дурницями власного винаходу, давно вже стало відзначною рисою американських пасквілянтів (Рад. Укр., 27.IX 1958, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 86.