ПАСИ́ВНИЙ, а, е.

1. Неенергійний, бездіяльний, байдужий до оточуючої дійсності. Ці пани були якісь пасивні й байдужі до тих тогочасних справ (Н.-Лев., І, 1956, 621); Драгоманов ніколи не займав позиції пасивного спостерігача. Він завжди знаходився у вирі подій (Укр. літ. критика.., 1959, 203); // Позбавлений активної, діяльної основи. Моя любов більш активної, ніж пасивної натури (Л. Укр., V, 1956, 137); На зміну дещо пасивним музичним образам пісень минулої епохи у піснях пролетарського періоду з’являються активні, закличні інтонації (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 28); // Зумовлений діяльністю, активністю або впливом кого-небудь іншого. Треба тут додати чогось більше резоннішого, ніж уговори матері, та пасивної з боку її згоди (Мирний, V, 1955, 424); Таня брала в розмові пасивну участь. Вона тільки відповідала, нічого сама не запитуючи (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 351).

∆ Паси́вне ви́борче пра́во, політ. — право громадян бути обраними до представницьких органів держави.

2. фін. Стос. до пасиву (у 2 знач.). Пасивні банківські операції.

∆ Паси́вний бала́нс див. бала́нс.

3. лінгв. Стос. до пасиву (у 3 знач.). Пасивні дієприкметники показують дієслівну ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета чи особи (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 330); // В якому вжито пасив (у 3 знач.). Пасивним зворотом мови називається речення, в якому присудок виражений пасивним дієприкметником з непрямим додатком в орудному відмінку (Грам. укр. мови, II, 1957, 40).

Паси́вний стан — те саме, що паси́в 3.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 85.