ПА́СЕРБИЦЯ, і, ж. Жін. до па́серб. Мачуха злагодила збіжжя й виправила пасербицю на ніч у млин (Кобр., Вибр., 1954, 149); Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Дмит., Наречена, 1959, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 85.

Пасербиця, ці, ж. Падчерица.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 99.

па́сербиця див. па́дчерка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 434.