ПАРЧЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до парча́. Парчевий клапоть; // Зробл., пошитий з парчі. Що за гарну спідницю я їй справив! люстринову; і юпку парчеву… (Кв.-Осн., II, 1956, 448); Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою (Збан., Сеспель, 1961, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 83.

Парчевий, а, е. Парчевой. Столи ж мої тісовії, скатерті парчевії. Мет. 51.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 99.