ПА́РУСНИК, а, ч.

1. Судно, оснащене парусом, парусами; парусне судно. Матроси з парусників стали піхотою на Севастопольських бастіонах і Малаховому кургані (Кучер, Дорога.., 1958, 112).

2. Той, хто водить парусні судна. — Я шукаю, де парусник Сорокін?! А він паруси на той світ приготував! (Довж., Зач. Десна, 1957, 404); Колективи парусників об’єднані під прапорами спортивних товариств і відомств (Рад. Укр., 21.V 1967, 4).

3. Той, хто шиє, виготовляє паруси.

4. зоол. Великий денний метелик з яскраво забарвленими крильцями. Гусениця парусника.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 82.