Про УКРЛІТ.ORG

паруватися

ПАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Об’єднуватися в пари (див. пара14), бути дібраним під пару до чогось. [Дружка:] Нум, дружечки, нум, сестрички, Паруймося, у Галини на весіллі Натанцюймося (Кроп., II, 1958, 110); [Руфін:] "І цезарю й республіці служити"… у тебе се парується так легко, а в мене сі слова ідуть урозтіч… (Л. Укр., II, 1951, 363).

2. Знаходити собі пару (див. па́ра17). — Всі до пари, як голубочки, тільки Пріська одинока, — мовила Палагея Тихонівна.. — Значить, не охота паруватися, бо за парою не буває остановки (Л. Янов., І, 1959, 257); Дай боже, вам на світі пожити, діток наплодити, а там і попарувати, як самі паруєтесь зараз (Смолич, Мир.., 1958, 55).

3. Злучатися (про самок і самців). Паруватися напровесні зліталося птаство до наших токовищ із усього Полісся (Літ. Укр., 28. II 1969, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 81.

Паруватися, руюся, єшся, гл.

1) Выбирать пару; спариваться. Голуби паруються.

2) Вступать въ бракъ. Не мені старому з нею паруватись. Г. Барв. 13. Діти зоставались нехрещені, парувались невінчані. Стор. МПр. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 98.

вгору