ПАРУБО́ЦТВО, а, с.

1. Те саме, що парубо́та. Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба (Стор., І, 1957, 59); В шинку парубоцтво сіло за стіл окремо від літніх чоловіків (Кочура, Зол. грамота, 1960, 7).

2. Парубоцьке життя. Довго.. гомоніли люди, пригадували молодощі, співи, парубоцтво (Вас., І, 1959, 323); Старому пригадалася далека молодість, парубоцтво (Руд., Вітер.., 1958, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 81.

Парубоцтво, ва, с.

1) соб. отъ парубок. Парни. КС. 1887. VIII. 769. Ховалося від мене парубоцтво, старі діди стояли повстававши. К. Іов. 61.

2) Холостая жизнь. Ой у саду, у садочку та голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає. Мет. 230. Ходить молодий в понеділок увесь день по боярах прощатися з своїм парубоцтвом. МУЕ. ІІІ. 160.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 98.