Про УКРЛІТ.ORG

парубок

ПА́РУБОК, бка, ч.

1. Молодий чоловік; юнак. Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (Котл., І, 1952, 65); Попереду з веслом у руці, насвистуючи якусь пісеньку, шкутильгає босоногий парубок (Стельмах, II, 1962, 55).

2. Нежонатий чоловік. — Хіба ж ти не знаєш, що він не парубок, що він жонатий? — сказав батько (Н.-Лев., II, 1956, 238).

Стари́й па́рубок — немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим. Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку,.. — і досі не знає (Коцюб., II, 1955, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 80.

Парубок, бка, м.

1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі — великі вже поросли. Рудч. Ск. І. 118.

2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок.

3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. ІІ. 7. Ум. Парубонько, парубо́чок. Чуб. V. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 98.

па́рубок

1) молодий хлопець; юнак; також нежонатий чоловік більш похилого віку; у народі — уособлення молодості, сили, кра­си: «Хороший парубок, хоч води напитися, та й досі не женився!»; об’єкт краси не зовнішньої, а внутрішньої: «Поганий парубок на вроду, та гарний на вдачу»; засіб характеристики: «Межи двома па­рубками дівчина баламутка». Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (І. Котляревський); Стали парубок і дівчина гарненькі-великі, вже поросли (казка); У нас така приповедінка: де парубок, там і дівка (М. Номис); Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже біжить за дівками (І. Франко); У парубка одна гадка, а в дівки десять (приказка);

2) ста­ри́й па́рубок — немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим; у народі така парубоцька доля не схвалювалася: «Лисий кінь — кра­са, лисий парубок — біда»;

3) па­рубча́к, парубі́йко — ужиткові назви хлопців підліткового віку.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 434.

вгору