ПАРУБИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до па́рубок 1. Лушня був широкоплечий парубище, високий, бравий (Мирний, І, 1949, 260); Мар’яна навшпиньках підійшла до ліжка: — Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! (Головко, І, 1957, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 80.