ПА́РТА, и, ж. Шкільний учнівський стіл з похилою верхньою дошкою, з’єднаний у нижній частині з лавою. В темний вечір зим холодних, В парту кинувши книжки, Ми збирались коло грубки Слухать.. казки (Щог., Поезія.., 1958, 187); Вчитель пішов між рядами парт (Сміл., Сашко, 1957, 30).

Сиді́ти (учи́тися) за па́ртою; Сіда́ти (сі́сти) за па́рту — здобувати освіту. Хай буде мир, щоб нам щодня Учитися за партою (Нех., Ми живемо.., 1960, 72); — Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! (Гончар, III, 1959, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 76.

Парта, ти, ж.

1) Парта, школьная скамья. Левиц. І. Краще бути першим за партою в коллегії, ніж другим на Україні. Морд. Пл. 159.

2) Родъ женскаго головнаго убора. Гол. Од. 81. Дѣвичій головной уборъ бархатный съ жемчугомъ. Вх. Уг. 257. Дали ми тя, дали, в той перловой парти, тепер тя найдеме в білом пакулати. Гол. IV. 441.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 97.