ПАРОКІ́ННИЙ, а, е. Признач. для запрягання або запряжений парою коней. З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожніх викотилася парокінна бричка (Фр., V, 1951, 159); Назустріч повільно посувався парокінний віз (Дмит., Обпалені.., 1962, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 74.