ПАРНИ́К, а́, ч. Засклене приміщення для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів. Підіймалася в парниках розсада… (Гончар, І, 1954, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 72.

Парник, ка, м.

1) Ящикъ, предохраняющій колесо водяной мельницы отъ обмерзанія. Радом. у.

2) Парникъ. Левиц. І.

3) Родъ спиртнаго напитка. Ум. Парничок. Пиво добре задніпровське, виборна дулівка, калинівочка, вишнівка, парничок, тернівка. Мкр. Н. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 97.