Про УКРЛІТ.ORG

паркий

ПАРКИ́Й, а́, е́.

1. Дуже насичений теплою парою, вологою. Парке, тепличне повітря стоїть над мокрими городами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 508).

2. Жаркий, душний внаслідок надмірних випарів. Сонце вже випливало з-за обрію. День обіцяв бути гарячий і паркий (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 57).

3. Від якого йде пара; який випускає теплі випари. Вариво клекотіло в казанах, .. паркий дух ситної страви, прозорий димок слався на галявині (Горд., Чужу ниву.., 1947, 270); Землі паркій, мов сизуватій птиці, На крила впала райдужна краплинь (Мал., Книга.., 1954, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 70.

вгору