ПАРКИ́Й, а́, е́.

1. Дуже насичений теплою парою, вологою. Парке, тепличне повітря стоїть над мокрими городами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 508).

2. Жаркий, душний внаслідок надмірних випарів. Сонце вже випливало з-за обрію. День обіцяв бути гарячий і паркий (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 57).

3. Від якого йде пара; який випускає теплі випари. Вариво клекотіло в казанах, .. паркий дух ситної страви, прозорий димок слався на галявині (Горд., Чужу ниву.., 1947, 270); Землі паркій, мов сизуватій птиці, На крила впала райдужна краплинь (Мал., Книга.., 1954, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 70.