ПАРИКМА́ХЕР, а, ч., розм. Те саме, що перука́р. Товариство у мене виключно російське і по-італійськи, на жаль, не розмовляю, тільки як ходжу до міста або до парикмахера (Коцюб., III, 1956, 415); Саїд запросив парикмахера і знищив місцями посивілу порость на обличчі (Ле, Міжгір’я, 1953, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 68.