ПАРЕНХІ́МА, и, ж., біол.

1. Основна тканина якого-небудь органа. Паренхіма залози.

2. Тканина рослин, що складається з однакових за розміром клітин. На озимині слимаки виїдають у листках довгасті дірки, при цьому здебільшого знищується паренхіма листків (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 68.