ПАРАШУ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до парашу́т. Ворожі літаки.. розвішували в небі на маленьких парашутиках "ліхтарі", які заливали холодним білим світлом землю (Ткач, Крута хвиля, 1956, 91); * Образно. Голівка її [кульбабки] в біленькій прозорій шапочці. Зірвеш обережно цю шапочку, подмеш на неї — і поніс вітерець малесенькі пухнасті парашутики (Коп., Як вони.., 1961, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 67.