ПАРАФІЯ́НИН, а, ч. Віруючий, що належить до якої-небудь церковної парафії. Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Март., Тв., 1954, 234); Великі доходи церква одержувала [в XII ст.] також від численних поборів з парафіян (Іст. УРСР, І, 1953, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 67.