ПАРАФІЯ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до пара́фія. Тепер він покаже Дум’якові, покаже цілій громаді, що значить парафіяльна власть у селі (Фр., VIII, 1952, 70); Монастирі і владики не тільки визискували селян по монастирських маєтках, але й міщан і дрібне парафіяльне духовенство (Тулуб, Людолови, І, 1957, 131); // Належний парафії, утримуваний на її кошти. Моститься в вишничку хата для челяді. Колись тут була парафіяльна богадільня-шпиталь (Стельмах, І, 1962, 413).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 67.