ПАРАСТА́С, у, ч., заст. Заупокійна відправа. Старий сивий священик, обернувшись до церкви, почав правити здоровим басом парастас (Н.-Лев., III, 1956, 8); Господар підганяв шиплячим басом.: — Скорше, скорше, а то стара пронюхає і зіпсує наш парастас (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 66.

Парастас, су, м. Заупокойное служеніе. Св. Л. 154. Батюшка десь натрудився на парастасі. Подольск. г. На святі церкви нічого не накладав, служби божественні, акафисти, парастаси ніколи не наймав. Гол. II. 263. Отче Андрею, бери кирею, йди прав парастас. Фр. Пр. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 96.