ПАРАСО́ЛЬКА, и, ж. Закріплений на палиці, обтягнутий матерією складаний каркас у формі півкулі для захисту від дощу і сонця. На вулицях міські жителі ходили під чорними парасольками або закутані в плащі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 90); * Образно. Його бурхливу радість наче здув вітер, як здуває він парасольку з кульбаби (Донч., VI, 1957, 140); * У порівн. Вибухи танцювали над окопами, як казкові парасольки (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 66.