ПАРАПЕ́Т, у, ч. Невисока огорожа моста, набережної, балкона і т. ін. Старий відчинив двері, притримуючись за парапет біля сходів дерев’яного ганку (Грим., Кавалер.., 1955, 64); Біля причалів стоїть тихий гамір, хлюпоче вода об гранітний парапет пірса (Кучер, Чорноморці, 1956, 485).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 66.