ПАРАНДЖА́, і́, ж. Довгий широкий халат з волосяною сіткою, що закривала обличчя, без якого мусульманкам у Середній Азії не дозволялось з’являтися перед сторонніми. Перед ними, мов з-під землі, виросла закрита в паранджу висока жінка (Ле, Міжгір’я, 1953, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 66.