ПАРАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. тільки 3 ос. Припиняючи діяльність, викликати параліч. Ефір і хлороформ в малих дозах сприяють збудженню центральної нервової системи, а у великих дозах паралізують її (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 70); — Пити морську воду, та ще при голодуванні, небезпечно, навіть смертельно.. Вона паралізує серце, отруює весь організм (Кучер, Голод, 1961, 205); * У порівн. Несподівана для турків смерть їхнього видатного богатиря неначе паралізувала їх (Ле, Хмельницький, І, 1957, 199); // перен. Приводити в стан оціпеніння, нерухомості. Клим мов приріс до вікна. Жах паралізував його (Грим., Кавалер.., 1955, 31).

2. перен. Розладнуючи, псуючи, призводити до бездіяльності. Від штабу фронту партизанам була радіограма — паралізувати німцям [фашистам] залізницю (Шер., В партиз. загонах, 1947, 76); // Ослабляти силу, прояв чого-небудь або дії когось. Колись Брунгільда пробувала заглушити свідомість.., затуманити її, паралізувати хоч будь-чим: нікотином, алкоголем (Загреб., Європа. Захід, 1961, 84); Влучний вогонь кулемета паралізував німців [фашистів]. Стрілянина з їхнього боку майже припинилась (Хор., Незакінч. політ, 1960, 86); // Позбавляти здатності або можливості діяти. Образ Олени з біблією на колінах просто паралізував Катерину в її діях (Вільде, Сестри.., 1958, 354).

Паралізува́ти робо́ту (ді́ї і т. ін.) — гальмувати чию-небудь діяльність, заважати в чомусь. Царські блюдолизи намагалися паралізувати чи звести нанівець роботу таких геніальних умів, як Ползунов, Попов, Мічурін (Рильський, III, 1956, 11); Стрижень уважно стежить за подіями на ескадрі, .. паралізує дії підступного і небезпечного ворога (Укр. літ., 10, 1957, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 65.