ПАРАЛА́КС, а, ч.

1. Видиме зміщення розглядуваного об’єкта внаслідок переміщування точки спостереження. У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований складений прицільний видошукач з поправкою на паралакс при зйомках з близьких відстаней (Рад. Укр., 15.І 1964, 1).

2. В астрономії — кут, що вимірює видиме зміщення світила при переміщенні спостерігача з однієї точки простору в іншу. Паралаксом називається кут, під яким від предмета видно базис спостерігача (Астр., 1956, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 64.