ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить парадокс, є парадоксом (у 1 знач.); незвичайний, неймовірний. Думка, що заснуванням "Просвіти" власне закінчилось галицьке українофільство, може здаватися парадоксальною, проте вона правдива (Фр., XVI, 1955, 166); В. Чечвянський умів творити комічний парадокс — насамперед тому, що добре відчував природу смішного.. В цьому — основа його парадоксальних комічних ситуацій і протиставлень (Рад. літ-во, 6, 1964, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 63.