ПАПІРЯ́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що паперо́вий 1-4. — Хліб-сіль їж, а правду ріж, — підказав Платон, одірвавшись на момент від папіряної серветки, що з неї він робив мудру будівлю (Досв., Вибр., 1959, 260); Вона [природа] — це мати. Будь же сином, А не естетом, І станеш ти не папіряним, — Живим поетом! (Рильський, І, 1960, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 57.