ПАПУ́ША, і, ж.

1. спец. В’язка, пака тютюнового листя. [Палажка:] Я тобі завтра куплю папушу тютюну (Кроп., II, 1958, 123); Тютюн уже перезрів, але жовте листя ніхто не пасинкував, не складав в папуші (Шер., В партиз. загонах, 1947, 21).

2. розм. Те саме, що па́чка 1. Тугі папуші новісіньких червінців, тридцяток, соток лежали, вивалившись із чемодана (Гончар, Людина.., 1960, 212).

3. перен., розм. Млява, неповоротка людина; тюхтій. Він.. людина без усякого темпераменту — папуша (Л. Янов., І, 1959, 446).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 59.

Папуша, ші, ж.

1) Связка табачныхъ листьевъ. Нав’язали папушу тютюну. Мнж. 126. Вийду, вийду, мій миленький, під зелену грушу, та винесу миленькому тютюну папушу.

2) Беззубый человѣкъ; вялый человѣкъ. Подольск. г. Ум. Лапушка. Грин. III. 657.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 95.