ПА́ПОРОТНИК, а, ч. Те саме, що па́пороть. Я нищечком тоді хотів, Щоб папоротника дістати (Гл., Вибр., 1951, 191); Ліна.. посміхнулась: — Є теорія, що квіти занесені до нас з інших планет. Що колись на землі були тільки папоротники (Гончар, Тронка, 1963, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 58.